Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 911/3185/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Картере В.І.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О.розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014та на рішеннягосподарського суду Київської області від 09.10.2013у справі№ 911/3185/13 господарського суду Київської областіза позовомОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кузьменецький цегляний завод"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5провизнання недійсним рішення зборів учасниківв судовому засіданні взяли участь представники: - позивача ОСОБА_6; - відповідача Лялюк І.З.; - третьої особи повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 09.10.2013 (суддя Заєць Д.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 (судді: Куксов В.В., Самсін Р.І., Яковлєв М.Л.), ОСОБА_4 (надалі позивач/скаржник) відмовлено у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьменецький цегляний завод" (надалі відповідач/товариство), третя особа у справі: ОСОБА_5, про визнання недійсним рішення зборів учасників.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні 03.06.2014 представник скаржника заявив клопотання про зміну вимог касаційної скарги, та просив судові рішення у даній справі скасувати, і справу направити на новий розгляд.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсними загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьменецький цегляний завод" від 09.08.2013 (надалі спірні збори), оформлених протоколом б/н від 09.08.2013.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що, по-перше, на спірних зборах було прийнято рішення, яке не було включено до порядку денного спірних загальних зборів; по-друге, представник учасника, який володіє часткою у товаристві у розмірі 80%, діяв на підставі довіреності, оформленої неналежним чином, а також, у вказаній довіреності були відсутні повноваження представника на участь та голосування у загальних зборах товариства.

Суди попередніх інстанцій, не погодилися із такими доводами позивача, та, керуючись ст.ст. 58, 60 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст.145 ЦК України, приписами постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Договором між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, підписаним 25.05.2001 та ратифікованим Законом України №2927-ІІІ від 10.01.2002, положеннями статуту товариства, відмовили у позові.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи (п.п. 7.2.1. та 7.2.2 статуту товариства), позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьменецький цегляний завод" з належною йому часткою у розмірі 20%, а третя особа у справі - з часткою в розмірі 80%.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Аналогічні приписи містяться в п. 10.1. статуту товариства.

Згідно з п. 10.2.1. статуту товариства учасники повідомляються про проведення зборів учасників персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше ніж за тридцять днів до скликання зборів учасників.

Як встановлено судами, не заперечується позивачем та підтверджується матеріалами справи, листом від 04.07.2013 позивач був повідомлений про проведення загальних борів учасників товариства 09.08.2013.

Частиною 4 ст. 145 ЦК України та ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" визначено питання, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів товариства, а також унормовано, що законом або статутом товариства можуть визначатися й інші питання, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Згідно з пп. 10.3.14. статуту товариства до компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься вирішення питання стосовно укладення будь-яких угод, сума яких перевищує 100 000,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в повідомленні позивача про проведення загальних зборів учасників від 04.07.2013 був визначений порядок денний загальних зборів, які мали відбутися 09.08.2013, а саме: Про делегування директору ТОВ "Кузьменецький цегляний завод" права на укладення будь-яких угод, сума яких перевищує 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

09.08.2013 відбулися загальні збори товариства, оформлені протоколом від вказаної дати, порядком денним яких було: Про делегування директору ТОВ "Кузьменецький цегляний завод" права на укладення будь-яких угод, сума яких перевищує 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з протоколу загальних зборів товариства від 09.08.2013, у загальних зборах взяли участь два учасники цього товариства, а саме: позивач - особисто (20% частка в статутному капіталі), та третя особа у справі - через свого представника ОСОБА_8.

Відповідно до п. 10.4.1. статуту збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (передставники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів; кожен з учасників товаритсва на зборах учасників має кількість голосів, пропорційну розміру його частки у статутному фонді. Голосування на зборах учасників провадиться за принципом - на один відсоток стутутного фонду припадає один голос (10.4.6.).

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи - протоколу загальних зборів від 09.08.2013, що за результатами голосування учасників загальних зборів, було прийнято рішення 80% голосів, а саме: уповноважити директора ТОВ "Кузьменецький цегляний завод" укласти мирову угоду у господарській справі №911/24285/13, що розглядається господарським судом Київської області, з будь-яких угод, сума яких перевищує 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., за позовом ТМЛ Інвестмент, с.р.о. до ТОВ "Кузьменецький цегляний завод". Для цього: - надати директору Сиваню Т.О. право підписати мирову угоду у господарській справі №911/2425/13 за позовом ТМЛ Інвестмент, с.р.о. до ТОВ "Кузьменецький цегляний завод", що розглядається господарським судом Київської області; - надати директору товариства право на визначення умов мирової угоди, зокрема, передавати ТМЛ Інвестмент, с.р.о. в рахунок часткового погашення боргу перед ТМЛ Інвестмент, с.р.о. за договором позики від 15 грудня 2006 року майно товариства (у тому числі на суму, що перевищує 100000,00 грн.), при цьому, вартість майна товариства, що передається ТМЛ Інвестмент, с.р.о. в рахунок часткового погашення боргу перед ТМЛ Інвестмент, с.р.о., повинна відповідати вартості, визначеної у висновку експерта про оцінку майна об'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Альпарі-Консалт", а також, здійснювати всі інші необхідні дії, що пов'язані з укладанням/підписанням мирової угоди згідно з чинним законодавством України, та подальшим виконанням умов цієї мирової угоди, включаючи передачу майна, відповідних документів, здійснення платежів, тощо.

Як вказувалося вище, позивач, наголошуючи на недійсності рішення загальних зборів товариства від 09.08.2013, послався на те, що на них було прийнято рішення з питання, яке не було включено до порядку денного загальних зборів.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); - прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

В той же час, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, уповноважуючи директора товариства на укладення мирової угоди у певній господарській справі, збори учасників не порушили порядок денний загальних зборів, оскільки, по-перше, мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві (подібну правову позицію викладено в підпункті 3.19 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"); по-друге, визначаючи заздалегідь порядок денний загальних зборів, коло правочинів, на укладення яких загальні збори від 09.08.2013 мали уповноважити директора, не було обмежено певним видом якихось правочинів, навпаки, в порядку денному зазначено "будь-яких правочинів", що перевищують 100 000,00 грн.

Крім того, як вказувалося вище, однією з підстав для визнання рішень загальних зборів від 09.08.2013 недійсними, було, на думку позивача, неправильність оформлення довіреності на представника учасника товариства з часткою 80%, у зв'язку з відсутністю в ній повноважень представника на участь та голосування у загальних зборах товариства.

Як вказувалося вище, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників (ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства").

Згідно з п. 10.4.6 статуту учасник може передати свої повноваження представнику.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Частиною 5 ст. 245 ЦК України довіреність на право участі та голосування на загальних зборах може посвідчуватися реєстратором, депозитарієм, зберігачем, нотаріусом та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, чи в іншому порядку, передбаченому законодавством.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у загальних зборах товариства, що відбулися 09.08.2013, брав участь представник учасника товариства, який володіє 80% частки у статутному капіталі товариства, на підставі нотаріальної довіреності №0-3233/2013 від 24.07.2013, виданої представнику у місті Прага.

Відповідно до преамбули Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (датою набуття чинності для України є 22.12.2003) держави, які підписали цю Конвенцію бажають скасувати вимогу дипломатичної або консульської легалізації іноземних офіційних документів. Так, відповідно до ст. 1 вказаної Конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, і що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами, у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів. Однак ця Конвенція не поширюється: a) на документи, складені дипломатичними або консульськими аґентами; b) на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.

Згідно з приписами ст. 2 Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

Відповідно до ст. 9 Конвенції, кожна Договірна держава вживає заходів, необхідних для того, щоб ні дипломатичні або консульські агенти не проводили легалізацію в тих випадках, коли ця Конвенція передбачає звільнення від неї.

Статтею 3 Конвенції унормовано, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Статтею 18 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, підписаного 25 травня 2001 року, ратифікованого Законом України за №2927-ІІІ від 10 січня 2002 року, узгоджено, що документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї договірної сторони та підтверджені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою, є дійсними на території другої договірної сторони без подальшого засвідчення. Те ж саме стосується і засвідчення підпису громадянина, копій і перекладів документів, засвідчених компетентним органом. Документи, про які йдеться у пункті 1 цієї статті, мають однакову доказову силу на територіях обох договірних сторін.

Таким чином, норми вказаних законодавчих актів прямо вказують на відсутність необхідності легалізації (апостилізації) певного ряду документів, що й має місце в даному випадку.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, в останніх міститься переклад довіреності №0-3233/2013 від 24.07.2013 на українську мову перекладачами, справжність підпису яких засвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_10 26 липня 2013 року, зареєстровано в реєстрі за №7520, 7521. Вказаною довіреністю ОСОБА_5 (учасник товариства) надав ОСОБА_8 (представнику) право представляти його інтереси на загальних зборах товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод", зокрема: приймати участь у загальних зборах засновників (учасників) товариства, обговорювати та голосувати по всіх питаннях порядку денного всією кількістю голосів, що належать ОСОБА_5, підписувати протоколи загальних зборів засновників (учасників) товариства.

Виходячи з наведеного, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що представник учасника товариства ОСОБА_8 був належним чином уповноважений представляти учасника товариства ОСОБА_5 на загальних зборах учасників, які відбулись 09.08.2013.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про відмову у задоволенні позову.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування прийнятих у даній справі судових рішень колегія суддів не вбачає.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що знаходиться поза компетенцією суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 та рішення господарського суду Київської області від 09.10.2013 у справі №911/3185/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Картере

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Євсіков